“Дівчинка та ведмідь”

Багато сказано про сучасне становище жінок.

Одні кажуть, що жінки страждають через те, що чоловіки духовно деградували, і мріють відновити старі родові порядки, мовчки заздрячи ісламським жінкам, інші тягнуть ковдру на сторону розвиненого фемінізму і борються за горезвісну рівність статей, а не так і давно теїстичні філософські диспути кружляли над питанням, чи є у жінки душа. Наука вийшла з останнього питання елементарно: душі в принципі немає, є тільки біохімічні процеси, що впливають на психічні реакції людини. У всьому розвиненому прогресивному світі явно переміг фемінізм, який до того ж уже зараз далеко пішов у власній вивернутості щодо початкової його ідеї.

Хтось твердить, що людство досягло вершини свого розвитку, як у технічному плані, так і в питаннях інституту сім’ї. В останні роки особливо багато кроків зроблено в бік зняття заборон і ярликів непристойності з тих аспектів, які ще два-три десятки років тому здавалися неприпустимими. Це називають свободою поглядів та волевиявлення людини, найблагішими і демократичними зрушеннями у суспільстві. Тепер усім усе можна. А якби ще лишилося щось заборонене, то, здається, це скоро також виправлять. Не можна хіба повставати проти системи. Вона такого не прощає.

А система у нас така, що істинне знання сховане від людей. Як вище, наукове, духовне, так і наше справжнє життя з усіма його хитросплетіннями. Усі спантеличені. Філософія, релігія і наука – як ворогуючі клани, хоча за визначенням вони повинні працювати згуртовано на благо суспільства. Зараз кожен або вигадує закони життя сам, або просто не здатний до ладу розібратися в різномаїтті існуючих учень, в основному ворогуючих між  собою, не лише релігійних, а й наукових.

Така ж ситуація із психологією і законами міжособових стосунків у суспільстві. Освіта у цій сфері повністю відсутня на всіх етапах життя людини. Тому ми будуємо відносини з протилежною статтю та з іншими людьми в загальному в цілковитій пітьмі невігластва, навпомацки, і до того ж пишаємося, що у нас є досвід у цьому, і ми тепер мудреці!

Хто ми такі? Які є особливості у жінок і чоловіків? А що, справді є різниця між нами і ними?!

На жаль, зараз ми маємо масу слабких чоловіків і сильних жінок. Звідки ж беруться наші амазонки? Із їх незахищеності суспільством. Жінку хочуть просто використовувати. Вона або дозволяє, мовчки сподіваючись на крихти щастя від чоловіків, або озлоблюється і починає робити все сама, і тоді потреба в мужньому чоловікові просто відпадає. Тоді можна прийняти і гарненького слюнтяя, аби просто від кого народити дітей.

Зараз практично зник поділ на «чоловічі» і «жіночі» професії. З’явилися жінки-металурги і чоловіки-доглядальниці..

Нещодавно мені скаржилася моя душевна подруга. Умовно назвемо її Діана. Дівчинка базово дуже мудра, але сильно зацькована за життя нав’язаними цінностями слабких чоловіків.

До неї в гості приїхав дядько. Сім’я, звичайна на сьогодні: тато давно пішов до іншої, Діана живе з бабусею і мамою. Нічого незвичайного. Дівчина – справжня розумниця і красуня, цілком нормально виживає у цьому світі, працює з ранку до ночі і часто на вихідних також. Чоловіка немає. Замість нього – глибоке розчарування в сильній статі і надто занижена для її тридцяти років самооцінка, а точніше – опущена ледачими і безвідповідальними чоловіками.

Дядько, як і щоразу, з’явився з порожніми руками, без особливого запрошення, був нагодований, доглянутий і стерплений аж цілий тиждень. Ближче до від’їзду заявив Діані, що він вирішив взяти м’які іграшки з її дивану для свого онука. Він би взяв того великого ведмедя, та тільки боїться, що не вміститься з ним у автобус! Дівчина просто розгубилася від такого нахабства. Спочатку не знала, як реагувати, і раптом зловила себе на думці, що так відбувається в кожен його візит, і що це не нормально, і що почувається вона кепсько. І відмовила. Тоді дядько вдався до хитрощів, підмовив бабусю і підіслав до племінниці, щоб та умовила віддати іграшки. Тут Діана просто остовпіла.. І бабуся туди ж! Оббирають прямо у власному будинку, відкрито і нахабно!

Раніше дівчина віддавала все, що у неї забирали подібним чином, хоча потім і було не по собі, але відмовити не могла. Напевно, настала точка кипіння.. Вона раптом подумала, що дорослий чоловік ніби повинен мати можливість сам купувати іграшки своєму онукові, що приїжджати ось так і просто нахабно відбирати їх у дівчини, яка не має захисту ні батька, ні чоловіка – це безсовісно. І нехай іграшки самі по собі – це цілковита дурниця, це дрібоття, але ж розкрилася ситуація в цілому! Дядько – він же повинен виконувати роль батька, якщо того немає, захищати і давати своє заступництво. Як може почувати себе жінка, яку обкрадає єдиний чоловік, який за своїм становищем зобов’язаний давати їй захист? Як вона може довіритися після такого своєму майбутньому чоловікові? До речі, факт відсутності такого – цілком закономірний при таких емоційних імпринтах ще з дитинства.

Дядько поїхав. Але таки примудрився забрати ведмедя – маленького, іншого, того, який сидів у кімнаті бабусі, і, напевно, вважався вже не власністю Діанки. А той великий, якого хотів відвезти – він дуже великий, зростом у половину самого дядька, на нім можна розлягтися, як на кріслі. І це подарунок.. Дуже особистий і дуже цінний. От скажіть, у кого є такий ведмідь?!. А якби був, хіба Вам не було би прикро, якби його відібрали?

Жіночій природі властиве почуття жадібності. Воно дано для того, щоб жінка не дозволяла себе грабувати. Обов’язок суспільства в особі правителів і всіх чоловіків у цілому – берегти жінок, бо самі вони слабкі й емоційні, їх призначення – дарувати життя, красу, любов і умиротворення. У древніх писаннях виділяють такі три пункти, за якими чоловік повинен захищати жінку:

– від явищ природи і зовнішнього світу таких, як холод, спека, голод, дощ;
– від інших живих істот – тварин, людей, включаючи себе самого, тобто чоловік повинен завжди себе сам контролювати у спілкуванні з жінкою, не допускати грубості і негідної поведінки;
– від неї самої, тобто від її негативних емоцій і переживань, від неправильних концепцій, від бажання надмірно служити або брати на себе чоловічі ролі.

Коли жінка не отримує цієї безпеки, вона починає відчувати сильне внутрішнє напруження, стрес і страх. І тому може виникати жадібність, як захисна реакція, навіть жадібність емоційна.. Жінці стає важко віддавати любов і турботу, вона перестає довіряти, але ж це і є її призначення! Від цього безпосередньо залежить рівень щастя у суспільстві. Справжнього щастя, чесного, а не штучного і натягнутого. Щастя народу починається в кожній окремій родині.

Бережіть жінок! Вони мають бути собою, бути розслабленими, посміхатися і розливати навколо себе атмосферу затишку і любові. Не виправдуйтеся тим, що провина лежить на суспільстві з його цінностями – воно ніяк безпосередньо не впливає на Ваші особисті сокровенні відносини у Ваших родинах!

Мабуть, з цього можна почати будувати щасливий і добрий світ, Друзі.