“Заздрість і як з нею жити”
Заздрість – це конкретний недолік конкретної людини. Він живе всередині. Якщо Вам заздрять, то це означає лише те, що люди відчувають певний дуже особистий дискомфорт. “Чим глечик наповнений, то з нього і вихлюпується”, – каже давня мудрість. Почуття ревнощів і бажання мати те, що належить іншим – це сильна отрута, що роз’їдає серце.
Ожегов С. І. у своєму тлумачному словнику так визначає це поняття: “Заздрість – це почуття прикрості, викликане благополуччям і успіхом інших”. А точка зору християнства в цьому питанні говорить: “Заздрість є печаль душі, що приходить від добробуту ближнього. Заздрість є першопричина і початкове насіння всякого гріха і всякого зла.” Тобто, такий стан приносить лише страждання людині.
Заздрість властива людям від їх початкового стану, і описується в усіх релігіях як причина полоненого в матерії існування людини. Найпершим була заздрість до Всевишнього, Котрий володіє усіма багатствами і талантами, стоїть “вище за все”. Так людина впала, скуштувавши заборонений плід. Сьогодні величезна кількість людей не висловлюють поваги Богу, або роблять це із корисливими мотивами, захоплені матеріальними бажаннями. Тому в суспільстві не шануються закони природним чином, а дотримуються тільки під впливом страху видимого покарання, адже немає поваги до Того, Кому все належить. У ведах заздрісники називаються “найгіршими з людей”, і риса заздрості називається як першопричина всіх гріховних учинків, як платформа для деградації особистості. А люди, в яких відсутнє почуття заздрості, дуже високо цінуються, навіть якщо у них є інші низькі звички або мало знання.
Причиною заздрості є сильне неістине его – ототожнення себе з матеріальним тілом і повне нерозуміння своєї духовної природи. Тому заздрісність викриває грубих матеріалістів, схильних до всіх мерзенних вчинків при певних обставинах. Чим людина є більше заздрісною, тим вона більше бажає матеріальних благ, і тим гірше вона себе почуває, коли знає про успіхи інших, особливо, коли може на власні очі їх споглядати. Такий стан змушує заздрісника навіть бажати зла людині, яка хоч в чомусь його перевершує.
Найтонший, але найнебезпечніший вид заздрості – до високої духовності інших і до Бога. Людина може бути глибоким філософом, дуже добре навченою, аскетичною, благодійною.. Але може при цьому заздрити своїм же вчителям або навіть саму Творцеві за те, що Він володіє всіма багатствами і насолоджується більше, і людина хоче насолоджуватися так само. Тому викорінення цього гріховного почуття – основа благочестя.
Кожен може легко знайти в собі самому заздрість. Ми всі відчуваємо її кожен день, коли не здатні радіти щастю інших! Гарненько подумайте, будьте чесними з собою. Усвідомлення своїх недосконалостей – це вже половина перемоги над ними. Нам необхідно викорінювати з себе заздрість день за днем, крок за кроком хоча б для того, щоб ми могли стати щасливими.
Допомогти її розгледіти може усвідомлення моментів нашого власного вихваляння. Бо воно є ні чим іншим, як породженням заздрості. Коли ми самі відкрито або тонко відчуваємо її, це приносить страждання. І точно такі страждання ми хочемо розпалити в інших, коли немає істинної любові до ближніх. Тому ми хвалимося власними успіхами, колемо в очі ближнім тим, що ось нарешті і ми зуміли зробити дещо гідне, і тепер ми чимось кращі за інших!
Часто люди, які менше схильні самі до заздрості, з подивом виявляють її злі погляди на собі і часто не можуть повірити, що інші так можуть думати. І все ж списують такі відкриття на те, що, мабуть, здалося, адже навколо всі хороші і цього просто не може бути. От саме така риса показує нам людину милостиву, чисту душею. Цінуйте таких людей, намагайтеся з ними ближче спілкуватися – це безпечно!
Чи є захист від заздрості, спрямованої на Вас? В силу своєї скромної кваліфікації можу назвати три аспекти.
Звичайно ж, найкращий спосіб – це скромність і скритність, невиставляння своїх досягнень на показ, тиха радість у вузькому колі довірених осіб, а то й на самоті зі собою. Цей спосіб не завжди може бути доступний людині, хоча і є найефективнішим. Всі ми шукаємо реалізації в соціумі. Для чоловіків – це і є одна з головних цілей в житті, щонайменше це – їх сфера діяльності. Як відомо, в будь-якому колективі, в будь-якій сфері реалізації завжди знайдуться люди менш успішні, що володіють меншими благами, як то машина, дружина, таланти або навіть статура і зовнішня краса. Ось вам і передумови для заздрощів. А жінці також у будь-якому випадку важко повністю сховатися від суспільства, навіть якщо вона домогосподарка. Коли з’являються діти, їй доводиться бувати на людях з малюком на руках, а це вже є предметом лютої заздрості інших жінок, які, скажімо, не мають поки що чоловіка або не можуть зачати. Як же нам бути?
По-перше, треба довіряти Богу. У будь-якій традиції є захисні обереги і молитви. Такі речі перевіряються часом. Якщо, скажімо, певна традиція тримається століттями і тисячоліттями, це означає, що її методи приносять результати, інакше вона була б уже давно відкинута як недосконала і безплідна. Тому варто все ж слідувати авторитетним джерелам і виконувати певні приписи і ритуали, якщо, звичайно ж Ви для себе особисто відчуваєте в цьому цінність. Звісно, із почуттям недовіри краще не приступати до подібних практикам, щоб не накоїти образ, та й просто даремно не витратити час. Жінки в цьому питанні більш чуйні і схильні дотримуватися правил хоча б виходячи з побоювань за свою сім’ю, тому вони вважаються більш релігійними і забобонними. Так би мовити, про всяк випадок.
По-друге, потрібно розуміти джерело всіх своїх досягнень і не хизуватися ними. Все в цьому світі – і матерія, груба і тонка, і духовна антиматерія – все належить Творцю, хто б як Його не називав. Нам тут не належить нічого. Як, до речі, і іншим. І це також повинно проясняти розум заздрісника. Усе на своєму життєвому шляху ми отримуємо по милості Бога, навіть тіло, їжу, таланти, наш будинок, наші відносини. Тому, що Він створив атоми, з яких все складається і Всесвіти, в яких все перебуває, тому, що Він вдихнув життя в кожну живу істоту і наділив її особистісними якостями. А все знання ми отримуємо через вчителів. Немає такого, чого б ми навчилися самі, крім базових рефлексів, потрібних тільки для чисто біологічного виживання індивіда. Я чула про один випадок, коли батьки були трохи не в порядку психічно і тримали свою доньку 12 років на прив’язі в підвалі, не виховуючи її. Дівчинку знайшли, і нею зацікавилися державні служби. Рік всебічного навчання і неймовірні зусилля медиків не мали жодного результату, дитина так і не змогла соціалізуватися і не почала навіть розмовляти. У такому віці було вже занадто пізно. Це говорить про те, що людина сама, без стороннього впливу, не здатна розвиватися вище тваринного рівня.
Нас навчають батьки, потім вчителі в дошкільних закладах, у школах, викладачі у вузах і на різних тренінгових програмах. Ми читаємо літературу і пресу, дивимося, читаємо і слухаємо новини. Так отримуємо інформацію і, практично її реалізовуючи, отримуємо вже знання. Бо знання – це не просто обізнаність, а саме осмислений матеріал, затверджений шляхом практичного його застосування та переживання.
Тому бажано із розумінням справи свідомо адресувати плоди своїх заслуг вчителям, тим, хто передав свої знання Вам або дав поштовх до розвитку. А якщо добре задуматися, то ланцюг вчителів все ж доходить до Самого Господа, бо кожен отримує знання від попереднього, від більш розумного. Цим Ви позбавляєте себе насолоди результатами “своїх” заслуг і, відповідно – від плодів заздрості оточуючих. Нам нічого не належить в цьому світі, пані та панове! І це таки гарна новина для тих, хто здатний бачити вглиб. Великий пророк минулого Нострадамус ось так висловлював своє розуміння того, що за його діяльністю стоїть вища сила:
“Неначе сам Бог за моєю спиною
(Триногу із бронзи прикрасила в’язь),
Тремтячою водить моєю рукою,
Небес і землі повелитель і князь. ”
Від себе хочу ще додати подяки тим людям, від яких я отримала і отримую те, що маю, і яким зобов’язана абсолютно всіма моїми досягненнями. Це в першу чергу мої батьки, які прищепили мені смак і допомогли побачити цілі в житті, і при цьому не заважали мені реалізовувати мої схильності і бажання, дозволяли робити помилки, тим самим, звичайно ж, направляючи на потрібний шлях, відкидаючи хибні погляди. Хоча батьки у мене дуже різні між собою за темпераментом і в поглядах, але я вдячна обом: мамі – за її активну вируючу позицію шукача і вчителі, і батькові – за те, що дозволяв.
Також мені трапилися відмінні педагоги в школі. Особливо – вчителька російської мови в нашій Баранівській школі, як би це не звучало. Ніна Михайлівна Журавльова щось в мені відкрила, це я відчула ще тоді. Вона вірила в мене, і нібито перемкнула правильний тумблер в моїй голові, з того моменту у мене з’явилося бажання до літератури, яке не пропадало ні на мить.
Один прекрасний чоловічок, який відкрив мені двері в знання – це моя подруга і одногрупниця, Дара. Вона побачила в мені інтерес і масу питань, і просто, ніби ненароком, одного разу принесла диск із записами лекцій по ведичним знанням. Це було на 5 курсі Академії мистецтв, якщо я не помиляюся, близько 7 років тому. Цей момент – мій особистий світанок, початок сходу сонця. З тих пір я знаю, де шукати відповіді на всі питання і намагаюся розібратися в тонкофілософских істинах.
Звичайно ж, вчителі духовної науки – це промені мого висхідного світила! Тут повинен бути вказаний довжелезний список прізвищ. Мабуть, назву кілька ключових. Це Нарушевич Р.А., Тушкин В.Р., Серебряков С.В., Лууле Виилма, Сатья Дас, Аударья Дхама (др. Торсунов О.Г.), Чайтанья Чандра Чаран Прабху, Лакшмі Нараяна Дас, Шрі Шрімад А. Ч. Бхатіведанта Свамі Прабхупада та інші. Також неймовірно цікавий проект є у групи не зовсім класичних вчених, які себе називають ЛАІ (Лабораторія Альтернативної Історії).
Звичайно ж, моя окрема величезна вдячність – моєму достойному чоловікові, який мене не лише підтримує і захищає, а й стимулює до розвитку і розкриття мого потенціалу. А також моїм друзям, які задають такі чудові цікаві запитання і змушують мене знаходити заради них відповіді.
Якби не всі ці люди, я була б зараз зовсім іншою. І звичайно ж, цих моїх статей просто не існувало б.
Вся слава – Вчителям!
