“З якого боку їсти?”

Є одне вельми цікаве спостереження, Друзі мої. Це звички людей. Вони бувають діаметрально протилежними, що, звичайно ж, залежить від внутрішнього світу людини і його цінностей.

У ведах називають три стани буття людини і матерії: благість, пристрасть і невігластво. Ці стани називаються гунами матеріальної природи, що в перекладі з санскриту означає “мотузки”, тобто, спосіб життя, настрій або якість, властива об’єкту, яка обумовлює його матеріальне існування. Тобто, кожна людина пов’язана цими мотузками з матерією, тільки ніби в різних настроях. Описується також четвертий стан – ніргуна, тобто відсутність цього зв’язку, коли людина повністю виходить з-під влади матеріальних уявлень і не підвладна гунам. Ми знаємо цей стан ще під назвою трансцендентності.

Гуни обумовлюють наші цінності, погляди на життя і звички, а також – бажання, які і формують наше життя. Бо в кожен новий момент існування ми робимо маленький чи великий вибір – як діяти далі, і таким чином обираємо свій шлях, щоразу приймаючи одні рішення і відкидаючи інші. Ось чому наше життя дійсно складається з дрібниць. Ми не здатні повернути час назад, тому те, який вибір ми зробили в минулому, і малює наше майбутнє якимось конкретним, і не іншим.

Найпростіша людська звичка для розгляду – це харчування. Якщо гуни обумовлюють всі аспекти людської діяльності, то давайте поміркуємо, як вони впливають на кулінарні звички.

Якщо розглянути в загальному, то картина така: людина під впливом гуни невігластва їсть без розбору все підряд, головне – побільше і щоб “смачно” було. Хоча смак у невігластві зазвичай перевернутий з ніг на голову. Тут підходить зіпсована їжа, підгоріла, яка впала на підлогу, дивовижні суміші несумісних продуктів, їжа, отримана шляхом насильства, при чому цей аспект підкреслюється, різні види канібалізму та інше. Їжа у невігластві приносить лише хвороби і руйнування організму, вона не дає нічого хорошого: ні здоров’я, ні тривалого життя, ні радості.

Пристрасні люди люблять усе, що престижно і дорого, що важко дістати – різні делікатеси, а також надмірно гостру, гарячу, пряну, солону їжу, вона повинна мати дуже презентабельний вигляд: упаковка, подача, відоме ім’я кухаря або закладу, торгової марки – все це надзвичайно цінується. Пристрасна їжа діє дратівливо на організм, підвищує напругу і метушню, розпалює хвороби. У пристрасті люди часто роблять з їжі цілий культ, її має бути багато і чим їжа дорожча, тим більше задоволення. Це провокує пишні застілля і переїдання.

Люди, що знаходяться під впливом гуни благості, розуміють, що їжа повинна нести здоров’я, умиротворення і не прив’язувати до себе розум людини. Тому юлагісна їжа зазвичай проста, але корисна, отримана ненасильницьким шляхом, свіжа, приготована в позитивному настрої, легка, без надмірно яскравого смаку, хоча і може бути дуже різноманітною. Їжа в цьому випадку – джерело щастя і здоров’я, вона – не мета життя, а тільки спосіб його підтримки. Коли людина перетворює все своє існування в безперервні пошуки “здорової” їжі, постійно рахує калорії, вичитує всі етикетки, приносить масу проблем оточуючим своїми кулінарними уподобаннями і пишається ними, то це вже не благість, а пристрасть, замаскована під чесноту. Милостива людина в цілому намагається не завдавати незручностей оточуючим і не зациклюється на другорядних речах.

Людина в ніргуні – це святий. Таких зараз одиниці на все наше величезне суспільство. Ці люди можуть і не приймати їжу зовсім, або харчуватися одним хлібом, лише рисом чи корінням, або просто не надають ніякого значення харчуванню. Є таке поняття “сонцеїди” або “пранаїди” – це вже дуже серйозний рівень людини. Подібне краще не симулювати, а хіба що погоджуватися зі своїм організмом, якщо він раптом дійсно перестає потребувати їжі як побічний продукт дуже глибокої духовної практики, а не як самоціль. Так можуть жити лише люди, які повністю усвідомили, що вони являються душею, а не тілом, коли це знання не просто теоретичне, а реалізоване.

А ви замислювалися над тим, як Ви їсте? З чого Ви починаєте їсти, якою рукою, в якому настрої? Для нас часто прийом їжі – чисто автоматичний процес. Зараз все більших обертів набирає індустрія швидкого харчування, коли людина може схопити стакан або коробочку, і приймає їжу прямо на ходу, по дорозі на роботу, скажімо. Боюся, що крім важкості в шлунку, така їжа не дає нічого людині. Хіба що токсини.
Ну а якщо Ви вечеряєте вдома або пішли в ресторан, скажімо, в компанії приємних Вам людей. Зверніть увагу, хто як їсть. Це цікаво, але прошу Вас, не ставте Ваших друзів у незручне становище пильним поглядом в їх тарілку! Кожен починає їсти з різних сторін. Наприклад, шматочок горяченької піци або скибку яскраво червоного кавуна. Хтось бере найсмачнішу і соковиту серединку в першу чергу, а прісне тісто або недостиглі шматочки біля кірки не їсть зовсім або залишає на самий кінець.
Звичайно ж, існує деяка залежність між характером людини і тим, як вона їсть. Ті, хто поглинає свою їжу, починаючи із самого смачненького, зазвичай відкриті та впевнені в собі особистості. Хоча це також може бути пов’язане і зі страхом втратити найбільш ласий шматочок або жадібністю. Тут вже треба дивитися на емоцію цієї людини, наскільки вона розслаблена і не поспішає.

Є також люди, які відразу обгризають все не найцікавіше, а смачне воліють залишити на кінець трапези, щоб вдосталь насолодитися ласим шматочком, аби рецептори запам’ятали саме цей яскравий смак. Такі особистості приймають життя таким, як воно є, і готові терпіти всі негаразди заради того жаданого результату, який отримують у вигляді щедрої винагороди за тяжко виконану роботу. Вони зазвичай не терплять безцеремонного втручання в їх особистий простір і дуже цінують повагу до себе.

Ще розповім Вам одну важливу деталь. У ведах говориться, що приймати їжу і здійснювати всі дії, пов’язані з будь духовною практикою, потрібно правою рукою, навіть якщо людина лівша. А всі не чисті дії треба робити лівою рукою. Принцип тут простий – права сторона людини відповідає за безкорисливість, а ліва – за егоїзм. Тому права рука очищає розум і тіло, нею ж прийнято віддавати.

Можливо, саме тому є відмінність в носінні обручки у представників різних конфесій. На заході люди, одружені, носять його на безіменному пальці лівої руки, і ця частина світу насправді більш егоїстично налаштована, кожен – за себе, навіть у родинах. Сам по собі безіменний палець якраз має таку енергетичну точку, яка відповідає за зв’язок у подружжі – вибудовує тонкоматеріальний канал між чоловіком і дружиною, тому перстень, пов’язаний з одруженням, носять саме на ньому. Іншого пояснення різниці в носінні обручки я поки ще не зустрічала.

У цілому харчування – досить цікава сфера нашого життя. І часто ми абсолютно про це не замислюємося. Будьте усвідомленими, Друзі мої, будьте тут і зараз бо те, що уже сталося – не змінити, а майбутнє – ще не настало, і ми його будуємо якраз у даний момент часу. Не втрачайте цю мить. Як свідчить китайська мудрість: “Якщо ти п’єш чай – пий чай”.