В основному ми звикли жити на автоматі. Автоматизм доведений до того, що коли запитати будь-кого, якого кольору була чашка, з якої він пив на сніданок каву, людина навряд чи згадає. Ми встаємо важко вранці по будильнику, снідаємо тим, що трапиться під руку в холодильнику, відчайдушно біжимо на роботу, обідаємо коли доведеться і де трапиться, і не важливо чим, іноді прямо перед монітором комп’ютера. Ми навіть відпочиваємо і займаємося спортом, не будучи присутніми в собі, просто даємо команду тілу стрибати на тренуванні, а самі думаємо, що завтра відповісти начальниці щодо нового проекту, або чому мені сьогодні Миколка подзвонив лише 2 рази, та й голос у нього був дивний. Перебуваючи в такому…