Після закінчення Академії мистецтв моя нещасна свідомість знаходилася в цілковитому збентеженні. Наступні кілька місяців після захисту диплома я провела ніби підвішена вниз головою за п’ятку. Моє майбутнє було не те щоби туманним – воно мене моторошно лякало. А минуле було вже настільки затерте, що повертатися в нього просто не уявлялося можливим. До того моменту я вже кілька разів рубала всі канати, не від великого бажання, а швидше покоряючись волі обставин. Я розуміла одне – потрібна робота, і зовсім не важливо, що саме мені там доведеться робити.. В рамках пристойного, звичайно ж! Так виходить, що в найважчі моменти життя мені завжди допомагали люди, і не обов’язково найближчі. Того разу допоміг одногрупник,…