Уже давно закінчилося ароматне цвітіння мандаринових дерев.Тепер вони заяскравіли помаранчевими кульками в кронах. Не стиглі, ще не падають, і неймовірно кислі всередині – краще не куштувати. Вперше в Барселоні не у справах, а з власного бажання, наче справжня туристка. Здається, зелені папуги кепкують з цього, надривно сміючись у кронах пальм. Цього разу місто неквапне, замість таксі – власні ніжки у торішніх зручних мокасинах, замість нудних бенкетів у гордовито зашклених залах – паелья, запита свіжою сангрією, під першою ж парасолькою на площі біля невідомого собору. Мала б радіти, але то не свобода, а штучне заповнення порожнечі в животі, в грудях і навіть між скронями.. Не місто, а жива казка, віднайдений грааль,…