“Люди, готуйте вдома!”
Сьогодні модно бути зайнятим. Виглядати зайнятим хоча б. Зайнятим до такої міри, щоб не мати часу самому собі навіть кави зробити. Навіть «зайняті» студенти пробігають в центрі міста із фаст-фудом у руках, весело обговорюючи свої вчорашні пригоди. Повечеряти разом із чоловіком після трудового дня в ресторані – це зараз так по-європейськи. Тим більше що обоє чесно відпахали цілий день і хто гтуватиме дома вечерю – це вже дилема. На допомогу господиням супермаркети зробили відділ «домашньої кухні» і вчорашні майонезні салати з котлетами весело посміхаються покупцям з вітрин. Начебто вся харчова індустрія готова нагодувати й обігріти запрацьовану людину. «Швидко сів-швидко з’їв», «я це люблю», «піца з доставкою додому», «у нас швидко і смачно», «смачно як у мами» – нехитрі слогани ваблять голодних людей. Тим більше, готувати вдома стало давно якимось атавізмом, і можливість оплатити свій обід у закладах громадського харчування стало навіть показником успішності. Що дивно.
Але повернемося до наших котлет 🙂
Я зазвичай на роботу беру обід із дому. Але вчора, затримавшись на роботі, під’ївши всі запаси і вже неабияк зголоднівши, наважуюся спуститися в бістро і купити собі щось перекусити. Воно знаходиться у двох кроках від нашої редакції, і я завжди спостерігаю там натовп людей, особливо в обідню пору. Заходжу і намагаюся вибрати щось найбільш безпечне 🙂 Мій вибір падає на вареники з вишнею. Продавець мені їх із посмішкою пакує у коробочку на винос. Повернувшись до редакції, з приємним очікуванням відкриваю коробочку і… бачу, що вареники по краях засохли і стали коричневыти. Несвіжі це м’яко сказано. Коли я спустилася і поскаржилася адміністратору на це, то вона ще намагалася мене переконати, що це не страшно, що просто масло, яким вони заливають зварені вареники, не покриває їх повністю в посудині, і тому вони завітрюються протягом дня. Відмінно! Так, у них вареники цілий день лежать в лотках, залиті незрозумілим маслом. Без коментарів.
І таких випадків, я думаю, достатньо. Можна ще декілька згадати, але, я впевнена, кожен сам має в запасі таку історію. Чесно кажучи, я не розумію, чому люди продовжують ходити в цей заклад обідати, чому там завжди є клієнти. Невже людям все одно, що вони їдять? Люди як зомбі ходять набивати шлунок? Ми – те, що ми їмо. Люди засмічують не тільки свої животи, але і свою психіку, коли вживають несвіжу, погану їжу. Ця їжа для невігластва. Я вже мовчу про те, що не відомо, яка людина готувала цю їжу і з якими думками. Але це вже інше питання. Занадто складне для простого пересічного. Була б їжа хоча б свіжою і відповідала якимось нормам чистоти і рецепта. Система сучасного громадського харчування діє, як суцільний обман і неповага до людей. З милою посмішкою підсовують сміття, мовляв, не хочеш готувати – їж, що дають.
Приготування їжі – це ж творчість, ритуал, таїнство. Людина, яка готує її, вкладає свою душу. Недарма історично склалося, що, коли людина приходить в гості, її намагаються пригостити, а у деяких народів навіть вважається великою образою господарів відмовитися від такого частування. На Кавказі гостю подають найкращу їжу – це ознака особливої поваги. Є релігії, де процес приготування їжі – це служіння Всевишньому, і їжу навіть пробувати не можна, поки її не запропонують в першу чергу Богу. На стільки це важливий процес.
Ніхто також не сперечатиметься, що здоров’я наше залежить від якості їжі, води, повітря. З одного боку, ніби всі зараз за здоровий спосіб життя і всі це знають. Але найздоровіша їжа – це домашня, приготована людьми, які вас люблять, які вклали туди своє тепло, свою душу. Така їжа наповнення енергією. Давайте любити одне одного 🙂 і готувати вдома! Не засмічуйте свій організм і розум несвіжою, незрозуміло, ким приготованою, неякісною, зробленою на потік їжею. Це мертва їжа.
Я не сноб. Я теж зустрічаюся з друзями в кафешках, люблю подорожувати і т.п. І тому теж іноді їм в системі громадського харчування, але це швидше виняток. Це не повинно бути правилом. Поважайте себе і рідних: Готуйте вдома! Печеньки і хліб також 🙂 Трям.
