“Про різну природу людей”

Всі ми хочемо щастя. Це невід’ємна якість безсмертної душі. І воно залежить від багатьох факторів життя людини. Не побоюся сказати, що один із найважливіших з них – це навичка комунікації з суспільством. Дуже маленький відсоток людей прагне ніяк не спілкуватися з іншими, і при чому в різні періоди життя це бажання змінюється. В основному воно приходить ближче до зрілого віку, коли хочеться самотності та відсторонення від суєти цього світу.

Для того ж, аби зрозуміти своє місце в суспільстві і навчитися бути ефективним у ньому, власне й існує психологія, яка дозволяє зрозуміти мислення, природу інших і себе самого. Люди, які тягнуться до пізнання, вельми цінують ту науку, як і ті, які хочуть отримати вигоду з соціуму або реалізувати свої амбіції, таланти і просто схильності. Тому дуже корисно буває розуміти, яка людина перед вами, і яким способом з нею можна взаємодіяти, щоб ваше спілкування було на користь обом. Погодьтеся, що люди мають досить різну природу. Іноді у спілкуванні ми просто дивуємося, звідки в інших знаходиться ідея діяти певним чином, і чому наші бажання так часто не збігаються.

Мені особисто дуже допомогли розібратися в даному питанні ведичні знання, в яких я знайшла найбільш вичерпні відповіді.

Веди поділяють все суспільство на певні чотири верстви – варни. При чому будь-яка спільність людей ділиться на них автоматично, підсвідомо – чи то цілий світ, країна, село чи навіть абсолютно різні люди, які випадково зібралися разом. Гарний ілюстративний приклад з катастрофою корабля. Якщо люди, до цього не знайомі навіть, потрапляють на безлюдний острів і починають жити своєю невеликою (або навіть чисельною) громадою, ізольованою від іншого світу, то вони також поділяться за принципом варн. Причина тому – різна психічна природа людей, що обумовлює їх нахили, які кожен у будь-якому разі почне проявляти у своєму житті, а особливо – у критичній ситуації, коли немає сил грати ролі.

Найвищою верствою населення у ведичні часи, так само як і сьогодні, вважалися брамани (від санскр. “Брах” – рости, наростати; і “ман” – відображати, вірити, мислити, розум) – це мудреці, духовенство, люди науки і вчителі. Вони мають найбільш розвинену свідомість, здатні осягати тонкі науки, духовність, отримувати і передавати знання. Це ті люди, які осягнули свою духовну природу, вони вміють відрізняти дух від матерії. Їх головна цінність у житті – це істина, а улюблене заняття – вивчення чого-небудь. Такі люди завжди прагнуть до пізнання і самовдосконалення, вони щедрі в ролі вчителів, бо хочуть тільки просвіти для інших. Вони вміють неупереджено аналізувати і виносити рішення, що робить таких людей відмінними радниками. За часів ведичного суспільства брамани стояли на чолі суспільства, вони давали знання і настанови царям, щоб ті правили у згоді з віковічними законами.

Зараз же, в епоху Калі, всі ролі сильно перемішалися, і люди різних, часто невідповідних верств, посідають місця, які не відповідають їх внутрішнім нахилам. У нашому суспільстві брамани – це люди науки, вчителі, наставники, які займають свої високі крісла не для накопичення матеріальних благ або отримання влади, а тільки тому, що така їхня природа, і вони цінують науку як таку, це, власне, – справжні вчені. Як і праведні представники духовенства, які віддають своє життя служінню Богові лише тому, що бачать у цьому його вищу мету. Такі наставники дуже цінні, вони щиро допомагають тим, хто до них звертається, не заради грошей, а за покликом серця.

Трохи нижче за рівнем інтелекту стоять кшатрії (з санскриту: “кшат” – біль, “трая” – звільняти) – це варна воїнів і правителів. Головною цінністю для них є наведення і підтримання порядку в суспільстві, їх природа – управління, захист і позбавлення від страждань. Справжні кшатрії завжди хочуть дати захист тим, хто слабше них, а це – вся інша частина суспільства, включаючи і браманів. Якщо управляючий не дає захист своїм підлеглим, то він просто торговець, він не кшатрій, і займає своє місце обманом, бо справедливо управляти іншими – це не його природа. Такий правитель приносить лише зло.

Кшатрії мають вогняну палку природу. Вони хоробрі і безстрашні, що й дає їм силу благочестиво управляти. Вони володіють великою ментальною силою і часто міцні фізично. Говориться, що ніхто не має права управляти, якщо він є боягузом. Ці люди поважають всі бойові мистецтва і техніки, поважають авторитетів, особливо мудреців. Кшатріям властиве поняття честі – вони ніколи не будуть принижувати слабших за себе, так само, як і не будуть вступати з такими у боротьбу. Вони відмінно розбираються у поняттях справедливості. Зараз це менеджери різних рангів, силові структури і люди, які вивчають бойові мистецтва.

Трохи нижче рівень свідомості у верстви вайш’їв (з санскр. “Вайш’я” – відданість, залежність). Це купці, комерсанти, банкіри. Їхній головний інтерес – гроші і прибуток. Вони створюють робочі місця і є рушійною силою в суспільстві. Вони розпоряджаються капіталами і забезпечують матеріальне процвітання держави. Ведичні вайш’ї завжди були справедливі, не крали і не обманювали, а націнку на товари завжди робили мінімальну. Таких людей зазвичай не особливо турбує безпека і порядок у суспільстві, так само як і теоретичні знання, крім тих, які допомагають їм збагатитися і зрозуміти, як комунікувати з іншими. В основному вайш’ї займаються розвитком контактів і зв’язків, бо торгівля базується саме на взаємодії.

Вайш’ї забезпечують роботою шудр (санскр. “Нижчі”). Це четверта варна, стан трудящих. Ці люди не можуть розпоряджатися грошима і не розуміють, як їх примножити, не вміють керувати, їх не цікавить знання саме по собі, а духовність і релігійність – лише як данина традиції, вони не будуть нічого глибоко вивчати, але можуть слідувати законам і звичаям, але не будуть особливо задаватися філософськими питаннями. Шудри не схильні до аналізу і роздумів. Вони лише виконавці. Бувають, звичайно, дуже хороші виконавці – професіонали своєї справи, вправні майстри, але їх таланти – це в основному те, що можна робити руками, при чому вони практично не схильні до розвитку і вдосконалення галузі, а радше є старанними виконавцями. Часто буває, що шудри, потрапивши під вплив буремних настроїв у суспільстві, починають йти в торгівлю, управління або навчання інших. Максимум, на що вони здатні – це передати свою майстерність, і то лише наочним прикладом, часто вони не здатні пояснити учневі, як навчитися робити правильно. Їх природа не відповідає таким поривам, і вони просто терплять крах, беручись за непосильні завдання.

У ведах говоритися, що краще погано виконувати свою справу, ніж добре – чужу. Ми маємо прекрасний досвід правління пролетаріату – робітничого класу. А настанови їм давали в той час власне вайш’ї, які були стурбовані лише власним збагаченням. Як бачимо, нічого доброго з цього не вийшло, і обіцяне світле майбутнє обернулося повним провалом і глибокою депресією для половини континенту. У той момент, коли розпався Союз, всі опинилися в цілковитому розпачі. Деякі люди почали хапатися за торгівлю, бо, спантеличені, не бачили іншого способу виживати. І багато хто не впорався. Зате природжені вайш’ї тоді надбали величезних статків, діючи часто поза нормами моралі. У Радянському Союзі була система суворої розпорядки, кожен крок людини був регламентований – такий устрій суспільства дуже добре підходить для шудр, бо нічого не потрібно вирішувати, нічого комбінувати і рахувати – за людину все було вирішено наперед. Щоправда, інші варни не мали шансу реалізувати себе, від чого страждали. Хіба кшатрії могли проявити себе на начальницьких постах, в міліції чи армії. А ось верства браманів була знищена під корінь. Вона заважала будувати нові закони..

Виділяють ще прошарок суспільства, що не належить до системи варн – це недоторканні. Завдання таких людей у ​​суспільстві – виконувати найнижчі ролі, вони сміттярі, працюють з небіжчиками та інше. Вони нижче шудр, бо шудри, хоч і прості душею, але живуть за законом. Серед недоторканних є декілька груп. Млєччхи – це м’ясоїди, люди, які постійно вживають в їжу м’ясо. Вони нижче шудр. Далі йдуть явани – це ті, хто не слідує ніяким правилам і законам, вони нижче млєччхів. Ще нижче стоять чандали – це собакоїди (на санскриті це звучить вкрай подібно: “іті-шапакам-іта”). А тих, хто нижче чандалів, називають двіпада-пашу, двоногі тварини (на санскриті: “два” – це два, “паду” – стопи, а “пашу” – тварини), це ті, які їдять все підряд, без розбору. Є жарт, що китайці їдять все, що плаває, крім кораблів, і все, що літає, крім літаків. Але ведична концепція говорить, що, коли людина стає млєччхом, яваном або чандалом, то вона вже відноситься до категорії двіпада-пашу ..

Якщо розглянути приклад з безлюдинм островом, то ситуація буде такою. Припустимо, що в результаті корабельної катастрофи на острові опинилося 100 чоловік. Після того, як пройде перший шок, всі віддихаються, відсидяться і зрозуміють, що сталося, хтось один обов’язково почне подавати ідеї іншим, що робити далі. Він знайде уламки корабля, збере все, що там є корисного, відшукає гарне місце для житла і багаття, одночасно підштовхуючи інших допомагати, підбадьорюючи своїм прикладом і сильним духом. Це буде кшатрій.

Якщо таких людей виявиться кілька, то вони можуть почати сперечатися, і наше маленьке суспільство ризикує розколотися. У такому випадку швидше за все знайдеться людина, яка почне міркувати, хто з кшатріїв правий, і як краще вчинити всім. Його міркування раптом здадуться авторитетними і тверезими. Найпевніше, сам він залишиться осторонь від поділу влади. Це буде браман. Він почне міркувати над глибинними причинами їх нового положення, почне вчити інших всьому і буде мирити і судити людей, сам при цьому не бажаючи особливо діяти.

Деякі відразу почнуть торгувати, обмінюватися, з’ясовувати, що вони отримають, якщо стануть допомагати і якщо пристануть до людині, яка зібралася вести за собою інших. Вони не будуть особливо нічого робити, поки не побачать у цьому вигоду для себе. Почнуть шукати якісь ппереваги, щоби з їх допомогою виторгувати собі краще місце під сонцем. Вони ще трохи пізніше створять систему матеріальних цінностей та винагород і навіть певний товарообіг. Звичайно ж, це вайш’ї.

А також знайдуться люди, які будуть пасивні і навіть розгублені, поки не отримають вказівок до дії. Швидше за все, вони навіть будуть раді щось робити, але ініціативи не проявлятимуть, можливо, навіть оголосять, що нічого не розуміють і не знають. Зате вони будуть невтомно працювати. Це шудри.

Якщо браманів і кшатріїв може виявитися 1-2 людини, вайш’їв трохи більше – до десяти осіб, то шудри складуть основну частину маленької общини. Такий закон соціуму, і він вкрай справедливий. Такий поділ зазвичай спостерігається в будь-якому суспільстві, і вкрай цікаво відстежувати ці закономірності. Тобто, наприклад, в армії чи в церкві, де, здавалося б, повинні всі бути однієї варни, зараз можна спостерігати всі чотири разом.

Наприклад, якщо Ви розмовляєте зі священиком, буває ж по-різному. Один скаже, що месу він відслужив, решта його не цікавить, при чому він може сам носити обрядові предмети, доглядати за газоном навколо церкви, але не особливо приділятиме увагу прихожанам і самостійно не буде провадити ніяких нововведень. При чому він не піклуватиметься про власну впливовість у місті і про широку торгівля також. У такого священика природа шудри, він буде просто виконувати роботу, і все.

Інший у спілкуванні відразу називає ціни, що і коли краще йому принести, або ж, що корисного можна зробити для людей і міста в матеріальному плані. Перед нами вайшья в рясі. Священик з природою кшатрія піклуватиметься про людей заради справедливості, намагатиметься захистити і відстояти скривджених, хотітиме більшої влади і його не задовільнить низький чин, він буде прагнути піднятися вище по ієрархічній драбині. А ось священик-браман завжди на перше місце ставитиме допомогу іншим порадами і знаннями, він буде постійно вивчати писання, проводитиме навчання парафіян і побратимів, швидше за все, буде сам писати праці з духовної науки, молитовники, робити переклади і намагатиметься викладати заради поширення свого вчення. Ось ця людина виявиться дійсно на своєму місці. Це відмінний наставник, до якого природним чином будуть тягнутися люди.

Цей поділ на варни в основному стосується чоловіків. Звичайно, жінки також мають свою певну природу і проявляють її, але у ведичному суспільстві жінка все-таки вважалася продовженням свого чоловіка, бо приймала його спосіб життя, і ставала йому рівною через відданість і повагу. Жінка спочатку приймала звички своєї сім’ї. Хоча брати дружину з іншої варни було трохи небезпечним, бо могли виникнути тертя і непорозуміння у подружжі. Але в давні часи дружин все ж обирали більше не від сентиментальних пристрастей, а на здоровий глузд.

На жаль, у сучасному суспільстві все змішалося, цінності давно у кожного свої. Люди, не знаючи, як правильно жити, самі собі придумують нові закони, які, звичайно ж, не завжди спрацьовують, і їх доводиться міняти – от звідки стільки різних концепцій і теорій.

Розуміння природи людини добре допомагає вибудовувати взаємини і розвіює наші безглузді очікування, позбавляючи таким чином від розчарувань. В системі сучасного суспільства досить складно буває визначити природу людини, бо більшість займають все ж не свої місця. До того ж, зараз вкрай часто із власного невігластва батьки ламають своїх дітей, не зумівши розібратися в їх природі, змушують займатися чужою їм справою заради престижу і прибутку. Якщо мама і тато – медики, то як же їх старший син може наперекір їх славі стати художником або зайнятися волонтерською допомогою тваринам?.. Розуміння варн та особистої природи кожного – загублено. У ведичні часи вважалося нормальним, якщо в сім’ї царя народжувався шудра, приміром, талановитий зодчий. Йому просто не віддавали трон, бо тоді головним було не походження, а якості людини, за якими його і судили. А головним обов’язком батьків у вихованні своїх дітей було виявлення їх нахилів, їх глибинної природи та її розвиток.

Зараз є велика кількість так званих “невизначених” – в основному це люди, які в дитинстві були зломлені батьками або ж суспільством, і не змогли проявити свою природу, а з часом просто заплуталися. Їм складно зрозуміти, чим займатися і часто вони позбавлені можливості бути успішними саме через цю нереалізованість своєї природи.

Тому я закликаю Вас, дорогі читачі, будь ласка, вивчайте закони психіки, намагайтеся розібратися в собі і оточуючих, щоб мати можливість прожити успішне життя. І найважливіше – намагайтеся розібратися в природі своїх дітей, виявити і розвинути їх справжні схильності, і не ламати їхню психіку. Бо егоїзмом не являється, коли Ви прагнете жити за власними бажаннями. Егоїзм – це якщо Ви хочете, аби інші чинили так, як хочете Ви. Таким чином нічого хорошого людям принести не можна.

Діти перебувають під нашим захистом, вони слабкіші, нам досить легко зламати їхню волю, тому ми ними і намагаємося командувати. Будьте розсудливі та відповідальні, щоб Ваша дитина не намагалася втекти з-під Вашою “опіки”, і щоб їй не доводилося в наслідок Вашого виховання згодом звертатися до психологів.. Любіть Ваших діток справжньою любов’ю і дозволяйте їм бути вільними. Так буде справедливо!