“Історія про птахолова”

О, яким солодким є процес навчання, коли людина бачить велику цінність для себе у предметі свого інтересу!

Коли ми пристрасно хочемо щось осягнути, то не шкодуємо сил і кидаємося на будь-яку інформацію, здатну нам допомогти. І в результаті ми так пишаємося власними досягненнями, коли отримуємо плоди своєї праці. І бажаємо шани від оточуючих. Аякже, ми ж тепер такі великі! А ще ми відразу кидаємося повчати інших, нести благо в їх житя, іноді не турбуючись про їхню згоду на отримання цього самого блага. Такою є позиція неофіта – мудреця-початківця , який, можливо, не до кінця сам ще розібрався в житті, але вже встиг отримати перші солодкі фрукти з дерева пізнання. Якщо така людина вже поборола свою жадібність, то вона щиро захоче поділитися знаннями, бо тепер може бачити страждання інших ще чіткіше. І це насправді є великим благом для суспільства, адже обов’язок людини, яка пізнала суть речей – дати можливість пізнати іншим, так само, як її власні Вчителі колись передали їй знання, таким же чином отримані від своїх Вчителів. Це запорука прогресу особистості. Це прекрасно!

І ось такий наш неофіт, переповнений емоціями, гордістю, і бажанням зробити світ кращим, починає щедро ділитися. Тут він буває захоплений зненацька тим фактом, що люди не хочуть або не можуть прийняти його знання, і навіть починають іноді агресивно боротися проти будь-якого втручання у власні нещастя. Оце невдача! Як же допомогти ближньому, коли ми ясно бачимо всі його проблеми, і навіть їх найглибше коріння, і ця людина постійно нам скаржиться, а від наших порад тільки росте напруга і мало користі..?

“Коли готовий учень – приходить вчитель” – знайома фраза, яку складно істинно зрозуміти. Який же тут критерій готовності учня? І справді, тут не діють чіткі алгебраїчні формули, світ психології – він дуже тонкий. Це схоже на спроби оцінити твори мистецтва – у кожного може виявитися зовсім інша думка, відмінна від інших, тут все залежить од системи цінностей, щодо якої ми намагаємося оцінити.

Якщо людина хоче поділитися інформацією, коли її про це не просять, то вона робить це виключно для себе – це тільки егоїзм або гординя, залежно від ступеня нав’язування своєї допомоги. Найцікавіше в цьому те, що нав’язані знання не принесуть користі, бо якщо людина не хоче нічого нового вкладати в свою систему цінностей і мінятися, то все знання, отримане ззовні, просто залишиться набором теорії, яка ніколи не втілитися в реальному житті. Це за умови, що людина таки дозволить Вам нав’язати собі Вашу допомогу. Буває, що й воювати починають.

Тому перше і головне в нашій справі щирої і щедрої допомоги – це переконаність у тому, що в ній є необхідність, і що людина таки хоче від Вас її отримати. Про рівень Вашої компетенції в конкретному питанні зараз не будемо, хоча це другий основний критерій. Припустимо, що Ви насправді відмінно розбираєтеся саме в даному питанні. Третій критерій – це Ваше взаємне доброзичливе ставлення один до одного. Якщо ви агресивно налаштовані по відношенню до людини – Ви їй не допоможете.

На цей рахунок є прекрасна історія, яку я зовсім недавно почула від Лакшмі Нараяни Даса. Вона про те, як зрозуміти, наскільки людина схильна до навчання. Історії, як відомо, завжди говорять голосніше сухої теорії, тому намагатимуся передати її максимально близько до тексту оригіналу.

Жив-був один птахолов, жадібний такий нікчемний, точно такий, як ми. Він ловив птахів, робив з них опудала та продавав. За рахунок цього він утримував свою родину і ростив дітей.

Якось він піймав дивовижну гарну птицю. Коли вона опинилася в нього в руках, птахолов подумав: “Ой, яка чудова птаха! Зараз я зверну їй голову, випатраю, і візьму за неї хороші гроші. Моя родина буде насолоджуватися, і я стану великим для своєї дружини і своїх дітей. Перестануть мене критикувати!”. І лишень він зібрався звернути птасі голову, як вона сказала:

– Відпусти мене!

Чоловік просто скам’янів від несподіванки:

– Що? Хто це?.. – Він почав озиратися, але нікого не побачив, навколо був тільки ліс.

– Так, це я говорю тобі, – вимовила птаха знову.

– О, птах розмовляє! Ой ой ой! Скільки ж я грошей за тебе отримаю! – зрадів птахолов. А птаха йому й каже:

– Дурень! Навіщо я тобі як опудало, навіщо тобі мене продавати? Якщо ти мене відпустиш, я дам тобі три поради, три знання. І за їх допомогою ти зможеш стати найщасливішим і найбагатшим чоловіком.

Він дуже надихнувся її словами, і каже:

– Авжеж, зараз я тебе відпущу, а хто знає, як воно обернеться! Я знаю вас, птахів! – Хоча він нічого достаменно не знав, він сказав: – Я вас, птахів, добре знаю!

А птаха відповіла:

– Гаразд, я дам тобі перше знання. І якщо ти вважатимеш його корисним для себе, тоді ти відпустиш мене. Друге знання я тобі дам, коли я злечу над твоєю головою і сяду на гілці дерева. А третє знання я тобі дам, коли злечу високо в небо.

І він сказав:

– О, на таке я згоден. Але дивись, якщо мені не сподобається твоє знання, я тебе не відпущу!

– Отже, ми домовилися, – вимовила птаха. Чоловік витягнув руку, не розкриваючи кулак, і приготувався слухати.

– Перше знання, – почала птаха, – Уважно слухай! Ніколи не шкодуй за тим, що втратив.

Птахолов так задумався, стояв і розмірковував: “Ну, правда ж. Коли ось минулого року я загубив лопату, так засмучувався. А потім раз, і знайшов дві. Точно, було так». І він каже:

– Ну гаразд. Ти правду кажеш, – і відпустив її. А птаха сіла на гілку над його головою і мовить:

– Дурень! Ти такий дурень!

Птахолов занервував:

– Що таке?

– Насправді я нещодавно з’їла три великі діаманта, які за розмірами більші, ніж я сама.

– Що? В чому справа? Про що ти говориш?

– Ось тобі друга мудрість. Ніколи не вір тому, що виходить за рамки здорового глузду і не має підтвердження.

– Добре, добре, – сказав птицелов.

– Так от я й кажу, що з’їла три діаманти, які більші за мене розмірами. І якщо б ти мені звернув голову, ти б знайшов ці три діаманти і став би багатим.

– Ааа… обдурила, – розлютився він, – Ех, шкода, я тобі голову не скрутив!

І птаха полетіла. А птахолов їй навздогін:

– Гей, птаха!

– Що тобі, дурню?

– Просто з діамантами летиш! Обдурила мене! Ееех! Ну, хоча б третє знання скажи!

– Навіщо тобі третє? Ти навіть не зумів двома першими скористатися. Я тобі сказала, ніколи не шкодуй про те, що втратив. І ніколи не вір тому, що виходить за рамки здорового глузду і не має підтвердження. Я така маленька пташка. Як я можу з’їсти три більших за себе діаманти, і ще літати потім? – Сказала птаха з докором, – Дурень ти, дурень! Так от я тобі і хочу сказати, слідуй всьому тому, що призначене для таких людей, як ти і не лізь у вищі сфери. Бо для тебе це проблематично!

Отож, як же виділити людину, схильну до отримання знання? Тільки по тому, що вона вже скористався знаннями, отриманими раніше.